Словарь української мови (1924)/затівати

by Борис Грінченко

◀ затіва

Словарь української мови Борис Грінченко З затівати

затіватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Затіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заті́яти, ті́ю, єш, гл. Затѣвать, затѣять. Як затіє дурень молитись, то і лоб собі росквасить. Ном. № 6576. Затіяв жениться, сам не знаєш нащо. Чуб. V. 491.