Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/захапувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
захапувати
Берлін: Українське слово, 1924

Заха́пувати, пую, єш, сов. в. захапа́ти, па́ю, єш, гл. Захватывать, захватить. Константиногр. у. Вітер раз-у-раз захапує з собою пару й односить її. Дещо, 55.