Словарь української мови (1924)/захиріти
| ◀ захирілий | Словарь української мови З захиріти |
захист ▶ |
|
Захи́ріти, рію, єш, гл. Захирѣть. Захирів так, що й голови не підведу. Гул. Арт. (О. 1861. III. 99). Оце й захиріє дитина. Левиц. I. 139.
| ◀ захирілий | Словарь української мови Борис Грінченко З захиріти |
захист ▶ |
|
Словарь української мови — З
захиріти
Борис Грінченко
1924
Захи́ріти, рію, єш, гл. Захирѣть. Захирів так, що й голови не підведу. Гул. Арт. (О. 1861. III. 99). Оце й захиріє дитина. Левиц. I. 139.