Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зацитькувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зацитькувати
Берлін: Українське слово, 1924

Заци́тькувати, кую, єш, сов. в. заци́тькати, каю, єш, гл. 1) Заставлять, заставить замолчать. Цить! цить, моя дитино! — зацитькувала Мотря. Мир. ХРВ. 413. 2) Заминать, замять. Так це діло й зацитькали. НВолын. у.