Словарь української мови (1924)/зацитькувати

by Борис Грінченко

◀ зацитькати

Словарь української мови Борис Грінченко З зацитькувати

зацідити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заци́тькувати, кую, єш, сов. в. заци́тькати, каю, єш, гл. 1) Заставлять, заставить замолчать. Цить! цить, моя дитино! — зацитькувала Мотря. Мир. ХРВ. 413. 2) Заминать, замять. Так це діло й зацитькали. НВолын. у.