Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зачухрати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зачухрати
Берлін: Українське слово, 1924

Зачухра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) О шерсти: растрепать. Зачухрала кужіль, що й прясти важко. 2) Быстро побѣжать. 3) Засѣчь (розгами). Улучай, каже, Іродів сину, а не то до смерти зачухраю. Стор. I. 137.