Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зачіпка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зачіпка
Берлін: Українське слово, 1924

За́чіпка, ки, ж. 1) Зацѣпка. 2) Недоразумѣніе, споръ. Він зачіпку має з дядьком за гроші. Могил. у. 3) Препятствіе, помѣха. Зміев. у. 4) Поводъ, предлогъ. Зміев. у. Він їй перед очима як усього її лиха непогамованого зачіпка. МВ. (О. 1862. I. 100). Хотіла їхати до бабусі, та було б се по панському їхати просто з цікавости. Мусила якусь зачіпку до того знайти. Г. Барв. 378. 5) Претензія, придирка. Гляди лиш, зачіпка тобі буде, бо ти в його служив, як сталась пожежа. Новомоск. у.