Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зашамотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зашамотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Зашамоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Зашелестѣть, зашуршать. В сінях щось зашамотіло. Мир. Пов. I. 158б. Зашамотіла дітвора. Сим. 193. Вінок той труситься, мов усі квіточки зашамотіли. Г. Барв. 83. Жита зашамотіли. Мир. ХРВ. 64.