Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зашелестіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зашелестіти
Берлін: Українське слово, 1924

Зашелесті́ти, щу́, сти́ш, гл. Зашелестѣть, зашумѣть. Коли щось зашелестіло: рипнули двері, увійшла наша Одарка. МВ. I. 71. Важко зітхнув, аж листя зашелестіло. Стор. I. 107.