Словарь української мови (1924)/заюдовити
Зовнішній вигляд
◀ за-що-раз | Словарь української мови З заюдовити |
заюк ▶ |
|
Заюдови́ти, влю, виш (= зайудовити), гл. Сдѣлаться вдовымъ. Не есть ти мені мати — лютая змія, мене молодого заюдовила. Чуб. V. 706.