Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заґавити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заґавити
Берлін: Українське слово, 1924

Заґа́вити, влю, виш, гл. — кого́. Отвлечь вниманіе чье. Я (злодій) піду їх заґавлю,.. ти і бери. Мнж. 110.