Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/збагатити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
збагатити
Берлін: Українське слово, 1924

Збагати́ти, чу́, ти́ш, гл. Обогатить. На землю глянеш — і напоїш, і збагатиш її даремно. К. Псал. 144.