Словарь української мови (1924)/збиткувати
| ◀ збити | Словарь української мови З збиткувати |
збиткуватися ▶ |
|
Збиткува́ти, ку́ю, єш (кого), гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издѣваться надъ кѣмъ. Челядь Бога допросила, щоби єй не бити, аби челяді не бити, та й не збиткувати. Гол. Мене у тому війську ніхто не збиткував. Федьк.