Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зблідлий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зблідлий
Берлін: Українське слово, 1924

Зблі́длий, а, е. Поблѣднѣвшій. Сонце викотилось з-за Дніпра й освітило їх зблідлі лиця й трохи червоні очі. Левиц. Пов. 38. Тонкі та зблідлі уста. Мир. Пов. II. 61.