Словарь української мови (1924)/збродити
| ◀ збризнути | Словарь української мови З збродити |
зброїти ▶ |
|
Зброди́ти, джу, диш, гл. 1) Выбродить, исходить. 2) Запачкать слѣдами, оставить слѣды на чемъ; истоптать, вытоптать. Буду закривати милого слідочок, щоби пташки не збродили. Чуб. V. 212. Худоба збродила луку. Вх. Лем. 418.