Словарь української мови (1924)/звада

by Борис Грінченко

◀ звагом

Словарь української мови Борис Грінченко З звада

звадитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зва́да, ди, ж. Ссора, распря, раздоръ. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. Ум. Зва́дка. Нема тії хатки, де б не було звадки. Ном. № 3320.