Словарь української мови (1924)/зварити

by Борис Грінченко

◀ звання

Словарь української мови Борис Грінченко З зварити

зваритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Звари́ти, рю́, риш, гл. 1) Сварить. Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику. Чуб. III. 107. 2) Сковать вмѣстѣ (два куска желѣза). Треба залізо зварити докупи. Черк. у.