Словарь української мови (1924)/звичайний

by Борис Грінченко

◀ звичайненький

Словарь української мови Борис Грінченко З звичайний

звичайність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Звича́йний, а, е. 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ном. № 3500. Ум. Звичайне́нький.