Словарь української мови (1924)/звичитися

by Борис Грінченко

◀ звичити

Словарь української мови Борис Грінченко З звичитися

звичка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зви́читися, чуся, чишся, гл. Пріучиться, привыкнуть. Щипне або штовхне стиха… та й сама почервоніє, як жар, — засоромиться. Поки ж тільки не звичилася; а як оговталась, обжилася, то пізнали ми тоді, де воно в світі лихо живе. МВ. (О. 1862. III. 41).