Словарь української мови (1924)/звозити
| ◀ звоздик | Словарь української мови З звозити |
звозитися ▶ |
|
Зво́зити, жу, зиш, сов. в. звезти́, зу́, зе́ш и звози́ти, жу́, зиш, гл. Сваживать, свезти въ одно мѣсто. Кілько в небі зірочок, тілько на полі кіпочок. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Чуб. III. 246. Волів одробила, пшеницю звозила. Чуб. V. 824.