Словарь української мови (1924)/зворот
| ◀ звонтпити | Словарь української мови З зворот |
зворота ▶ |
|
Зворо́т, ту, м. 1) Поворотъ. А де рубав? — питають стрівши кого з дровами, або з деревом. Як скаже: на зворота́х, то се украв десь; де звернув з дороги, там і вирубав. Грин. I. 232. 2) Оборотъ. На зворо́т. На оборотъ. І все робили на зворот: що строїть треба, те ламали. Котл. Ен. IV. 64. 3) Возвращеніе.