Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/звід

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
звід
Берлін: Українське слово, 1924

Зві́д, зво́ду, м. 1) Уничтоженіе, разореніе. Так їм на звід пішлось; не один пан у нас звівся; поживе оце, поживе, та й спустує, бур'яном поросте й двір. 2) Обманъ. Чи її щиро любиш? Бо як єї держиш у зводі, долю її загубиш. Гол. III. 392. 3) Очепъ (въ колодезѣ). Ой у полі криниченька на чотирі зводи. Чуб. V. 102. 4) Родъ ловушки съ пружиной для ловли лисицъ, волковъ и пр. Шух. I. 237.