Словарь української мови (1924)/звідукіль
Зовнішній вигляд
◀ звідуватися | Словарь української мови З звідукіль |
звідусіль ▶ |
|
Звідукі́ль, нар. = Звідколи. Дивись же ти, звідукіль його нема: пішов — ше сонечко не сідало, а й досі нема. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.