Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/звідци

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
звідци
Берлін: Українське слово, 1924

Зві́дци, звідці́ль, звідціля́, нар. = Звідсіль. Ой звідци гора, а звідти друга. Чуб. V. 230. Як я маю, козак Нечай, звідціль утікати, славу свою козацькую під ноги топтати. Макс.