Словарь української мови (1924)/звірчувати
| ◀ звірря | Словарь української мови З звірчувати |
звірювання ▶ |
|
Зві́рчувати, чую, єш, сов. в. зверті́ти, рчу́, ти́ш, гл. 1) Скручивать, скрутить. Усі на його і напали, на смерть звертіли і зім'яли. Котл. Ен. 2) Соединять, соединить двѣ доски, планки и пр., просверливъ дыры и вставивъ въ нихъ соединительные шипы. Канев. у.