Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/звірчувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
звірчувати
Берлін: Українське слово, 1924

Зві́рчувати, чую, єш, сов. в. зверті́ти, рчу́, ти́ш, гл. 1) Скручивать, скрутить. Усі на його і напали, на смерть звертіли і зім'яли. Котл. Ен. 2) Соединять, соединить двѣ доски, планки и пр., просверливъ дыры и вставивъ въ нихъ соединительные шипы. Канев. у.