Словарь української мови (1924)/звірюка

by Борис Грінченко

◀ звірюватий

Словарь української мови Борис Грінченко З звірюка

звіря ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Звірю́ка, ки, ж. Большой звѣрь. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). Синє море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. Ум. Звірю́чка. Рудч. Ск. I. 22.