Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/звіювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
звіювати
Берлін: Українське слово, 1924

Зві́ювати, зві́юю, єш, сов. в. зві́яти, ві́ю, єш, гл. Свѣивать, свѣять, сдувать, сдуть. Я покрила свого миленького слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали. Чуб. V. 46.