Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/згламати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
згламати
Берлін: Українське слово, 1924

Згла́мати, маю, єш, гл. Проглотить, пожрать, сожрать. От бабі й нудно, шо чого сей дід на світі живе. Приміла б, — його згламала. Г. Барв. 188.