Словарь української мови (1924)/згода

by Борис Грінченко

◀ зговоритися

Словарь української мови Борис Грінченко З згода

згоджатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зго́да, ди, ж. 1) Согласіе; миръ. Пригоди учать згоди. Ном. № 1751. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. 2) Соглашеніе, примиреніе. Пани, теє зрозумівши, згоду учинили, підкинувшись під Умань, Гонту ізловили. Макс. (1834). 126.