Словарь української мови (1924)/зголубити

by Борис Грінченко

◀ зголошуватися

Словарь української мови Борис Грінченко З зголубити

згомоніти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зголу́бити, блю, биш, гл. Взлелѣять. Було тобі знати: вороним конем їздити, хлопця собі зголубити. Гол. I. 2.