Словарь української мови (1924)/згоріти

by Борис Грінченко

◀ згорівка

Словарь української мови Борис Грінченко З згоріти

згорнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Згорі́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Сгорѣть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Рудч. Ск. I. 37. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. Ном. № 1811. 2) Покраснѣть. Щось у віконце стук-стук!.. так я й згоріла! МВ. (О. 1862. III. 56). Уразив її заразом двічи в серце. Вона так і згоріла, та й каже… Г. Бар. 106.