Словарь української мови (1924)/згуба

by Борис Грінченко

◀ згрязити

Словарь української мови Борис Грінченко З згуба

згубити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Згу́ба, би, ж. 1) Потеря. Чия згуба, того гріха повна губа. Ном. № 7452. 2) Гибель, погибель. Оцей дощ — згуба. НВол. у. На згубу людей не можно в завод гнати. НВолын. у. Це він робе мені на сухоту та на згубу. НВолын. у.