Словарь української мови (1924)/згуда
| ◀ згубний | Словарь української мови З згуда |
згук ▶ |
|
Згу́да, ди, ж. Осмѣяніе, посрамленіе. Закохався я тяжко в тобі. Тепер я готов присягати, що не вийду з тої хати; нехай ведуть мене на згуду, а без тебе жити я не буду. Нехай мене виганяють, кийом боки облатають, а я буду з того сміятись. Грин. III. 159.