Словарь української мови (1924)/згукнути

by Борис Грінченко

◀ згук

Словарь української мови Борис Грінченко З згукнути

згукуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Згукну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Крикнуть. Що ж, як він згукне нам отте своє „годі!“ та й нагадувать не звелить? МВ. II. 110. 2) Позвать. Згукнув його, — він обізвався і прийшов до мене. Екатериносл. у. (Залюбовск.).