Словарь української мови (1924)/згін

by Борис Грінченко

◀ згідно

Словарь української мови Борис Грінченко З згін

згінний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Згін, зго́ну, м. 1) Сгоняніе въ одно мѣсто, напр. сгоняніе скота въ одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7. 2) Сгоняніе съ мѣста, изгнаніе.