Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/згін

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
згін
Берлін: Українське слово, 1924

Згін, зго́ну, м. 1) Сгоняніе въ одно мѣсто, напр. сгоняніе скота въ одно стадо на одно пастбище. Якось вставши до овечок рано та раненько, подоїла, в згін прогнала. Мкр. Н. 7. 2) Сгоняніе съ мѣста, изгнаніе.