Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/здавлювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
здавлювати
Берлін: Українське слово, 1924

Зда́влювати, люю, єш, сов. в. здави́ти, влю́, виш, гл. 1) Сдавливать, сдавить, давить, задавить. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить. Ном. № 1213. Здавив за руку, аж хруснуло. Харьк. у. 2) Здави́ти о́ком на ко́го. Подмигнуть. Здавив на мене оком, я й замовк та й край. Черк. у.