Словарь української мови (1924)/здичавіти

by Борис Грінченко

◀ здихнути

Словарь української мови Борис Грінченко З здичавіти

здичіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Здича́віти, вію, єш, гл. = Здичіти. Кота як завезти в ліс, то він зовсім здичавіє і не приступайсь до його. Волын. г. Здичавів хлопець. Св. Л. 158.