Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/здобичний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
здобичний
Берлін: Українське слово, 1924

Здоби́чний(ній), а(я), е(є). 1) Доставшійся въ добычу. Ви здобичні гроші пропиваєте. К. ЦН. 220. 2) Хищническій. Скликать мусите ви все козацтво, нехай воно здобичню путь покине. К. МБ. II. 125.