Словарь української мови (1924)/здобичній

by Борис Грінченко

◀ здобичник

Словарь української мови Борис Грінченко З здобичній

здобишник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Здоби́чний(ній), а(я), е(є). 1) Доставшійся въ добычу. Ви здобичні гроші пропиваєте. К. ЦН. 220. 2) Хищническій. Скликать мусите ви все козацтво, нехай воно здобичню путь покине. К. МБ. II. 125.