Словарь української мови (1924)/здобувати

by Борис Грінченко

◀ здобуванина

Словарь української мови Борис Грінченко З здобувати

здобуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Здобува́ти, ва́ю, єш, сов. в. здобу́ти, бу́ду, деш, гл. Добывать, добыть, раздобывать, раздобыть, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Надвоє баба ворожила: або здобути, або дома не бути. Ном. № 5616. Царство небесне здобувається силою. Єв. Мт. XI. 12. Що за користь чоловікові, коли здобуде світ увесь? Єв. Мр. VIII. 36. Розуму за гроші не здобудеш. К. Іов. 60.