Словарь української мови (1924)/здовольнити

by Борис Грінченко

◀ здовжити

Словарь української мови Борис Грінченко З здовольнити

здогад ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Здовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворить, удовольствовать. Розуму, — чув не раз я од учених, — ніяк не можна здовольнить. О. 1861. VII. 15. Нічого Бога гнівити, — усім Бог здовольнив. Г. Барв. 424.