Словарь української мови (1924)/здувати

by Борис Грінченко

◀ здубитися

Словарь української мови Борис Грінченко З здувати

здуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Здува́ти, ва́ю, єш, сов. в. зду́ти, зду́ю, єш, гл. 1) Сдувать, сдуть. Ой насіяв козак гречки на дубові на вершечку; узялася шура-бура, козакові гречку здула. Чуб. V. 1170. 2) Вздымать, вздуть.