Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/здуміти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
здуміти
Берлін: Українське слово, 1924

Здуми́тися, млю́ся, ми́шся, здумі́ти, мі́ю, єш, гл. Изумиться. Аж люде здуміли. Каменец. у. Калина пігнулася, дівчина здумилася, де воля поділася. Чуб. V. 503.