Словарь української мови (1924)/здуміти
| ◀ здумитися | Словарь української мови З здуміти |
здумувати ▶ |
|
Здуми́тися, млю́ся, ми́шся, здумі́ти, мі́ю, єш, гл. Изумиться. Аж люде здуміли. Каменец. у. Калина пігнулася, дівчина здумилася, де воля поділася. Чуб. V. 503.