Словарь української мови (1924)/зеленцем
| ◀ зеленуха | Словарь української мови З зеленцем |
зелень ▶ |
|
Зеленце́м, нар. Въ незрѣломъ видѣ. Ей, обскубуть горох наш зеленцем? Арт. (О. 1861. III. 99). Саме погане діло, як ото зеленцем що небудь з огородини їсти — зараз почне тебе в отрунку різати. Харьк. г.