Словарь української мови (1924)/зело

by Борис Грінченко

◀ зелінка

Словарь української мови Борис Грінченко З зело

зельман ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зело́, ла́, с. Зелень, травянистое растеніе. Тихая роса сідала над зелом і древом. Мкр. Н. 35. Стало їх подвір'я зелом і древом заростати. КС. 1884. I. 32. Багато зела на цім огороді, то тяжко буде полоти. НВолын. у.