Словарь української мови (1924)/зем
| ◀ зельман | Словарь української мови З зем |
земена грань ▶ |
|
Зем, зе́ми, ж. Полъ въ домѣ, преимущественно вымощенный кирпичемъ. Він сам розорив хату свою, а брат його зем розібрав. Зем була цеглою виложена в хаті, так він цеглу повикопував. Павлогр. у. (Залюбовск.).