Словарь української мови (1924)/зичний
| ◀ зичливо | Словарь української мови З зичний |
зично ▶ |
|
Зи́чний, а, е. Зычный, громкій, звучный. І замірав у дуків зичний голос. К. Іов. 61.
| ◀ зичливо | Словарь української мови Борис Грінченко З зичний |
зично ▶ |
|
Словарь української мови — З
зичний
Борис Грінченко
1924
Зи́чний, а, е. Зычный, громкій, звучный. І замірав у дуків зичний голос. К. Іов. 61.