Словарь української мови (1924)/злазити

by Борис Грінченко

◀ зладнатися

Словарь української мови Борис Грінченко З злазити

злазитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зла́зити, жу, зиш, сов. в. злізти, зу, зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Посл. Із неба злізла чорна ніч. Котл. Ен. III. 22. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба. Чуб. III. 186.