Словарь української мови (1924)/злидень
| ◀ злиденно | Словарь української мови З злидень |
злиднувати ▶ |
|
Зли́день, дня, м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Скоро в злидні мене зведете, як не перестанете гулять у шинку. Канев. у. 2) = Злиденний 3. Бісовий злидень за копійку труситься. Канев. у. 3) К зли́дню. Къ чорту. Жидівочка к злидню дметься, із бурлаченька сміється. Чуб. V. 1012. 4) Во мн. ч. Бѣдность, нищета, злосчастіе. Чуб. I. 254. К. Іов. 63. Насміхаються сусіде з наших злиднів та неволі. К. Псал. 154. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450. Зли́дні осі́ли. Бѣдность одолѣла. Бода́й вас зли́дні поби́ли! — пожеланіе несчастья, бѣдности. Бодай же вас, цокотухи, та злидні побили. Шевч. 68.