Словарь української мови (1924)/злий
| ◀ злизувати | Словарь української мови З злий |
злинка ▶ |
|
Злий, а, е. 1) Злой. МВ. II. 175. Зняли з нього головоньку злії басурмани. Мет. 79. 2) Дурной, нехорошій. Хто чинить хоч добреє, хоч злеє в первий раз, не буде таково, як не першина́. Ном. № 105. Ой не їдь, рідненький, бо дороженька злая. Мет. 32. Ой, дитино моя мила, що ти злого учинила? Чуб. III. 356. Як я тобі вина дам, коли на тобі злий жупан? Чуб. V. 920.