Словарь української мови (1924)/злюка
Зовнішній вигляд
◀ злюдніти | Словарь української мови З злюка |
злюлятися ▶ |
|
Злю́ка, ки, об. Злой человѣкъ. К. Іов. 50. Гліб. 116. Чи він добрий, чи він злюка, ой що вам до того. Макс. (1834), 79. Ум. злю́чка.